Регіональна політика, поєднуючи різні по пріоритетності напрямки, повинна ґрунтуватися на чіткому поділі повноважень центральних і місцевих виконавчих органів влади, діяльність яких забезпечила б підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, ефективне використання його трудового потенціалу й збалансованість територіального ринку праці.

За даними підприємств, установ й організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад на початок поточного року склало 166,5 тис., що на 20,0% більше, ніж в 2003 році. Але ситуація на регіональних ринках праці залишається досить напруженої.

У ряді регіонів вона наближається до кризового стану, для якого характерне відсутність механізму “саморегулювання”, поява тенденцією до стихійного “самовідтворення”, низька сприйнятливість до зовнішніх впливів й антикризових заходів. Оздоровленню таких регіональних ринків праці перешкоджають інерційні процеси: повільна ротація безробітних; обмежена пропозиція робочих місць, збільшення тривалості безробіття.

Група регіонів з найбільш високим фіксованим рівнем безробіття залишається досить стабільної: у неї входять Тернопільська, Чернівецька, Ровенська, Черкаська області. Так, у Тернопільській області ситуацію на ринку праці можна охарактеризувати як загрозливу: потреба підприємств у працівниках постійно знижується, кількість безробітних у відсотках до працездатного населення сама більша в Україні - 7,9%, а рівень працевлаштування один з найнижчих в Україні - 2,3%. Не набагато краще виглядає ситуація в Чернівецькій і Ровенській областях.