Зберігається високий рівень диференціації доходів населення в регіонах. Різниця між максимальними й мінімальними доходами на душу населення регіонів досягла 54%, тоді як за міжнародними стандартами цей показник не повинен перевищувати 20%. Оскільки на частку заробітної плати в доходах українців приходиться майже 43%, стан справ з її нарахуваннями й виплатою значною мірою визначає життєвий рівень населення.

За останні 9 років сформувалася стійка тенденція збільшення розриву між мінімальним і максимальним рівнем місячної заробітної плати в регіонах. Ця тенденція зберігається й сьогодні. Середня місячна заробітна плата по Україні за минулий рік склала 589,63 грн., або 152,4% від прожиткового мінімуму (386,73 грн.). Лише в п’ятьох регіонах (Донецькому, Запорізькому, Дніпропетровському, Луганському й Київської), Києві й Севастополі цей показник перевищує середнє значення по Україні. Співвідношення найвищого її рівня в Києві (967,43 грн.) і найнижчого рівня в Тернопільській області (388,46 грн.) становить 2,5 рази. Це пояснюється, насамперед, значними розбіжностями в оплаті праці залежно від виду економічної діяльності й сформованим ще в радянський час розміщенням продуктивних сил.

Темпи приросту номінальної заробітної плати в 2004 році в порівнянні з 2003 роком коливалися від 20,1% у Миколаївській області до 32,6% у Черкаській області. Найбільше динамічно зросла номінальна заробітна плата в Черкаській (32,6%), Вінницької (30,4%) і Житомирської (30,1%) областях. Але реальна заробітна плата (яка характеризує кількість товарів і послуг, які можна придбати на заробітну плату в цих регіонах) збільшилася відповідно лише на 26,7%, 25,4% й 23,8%.